Розкажи, як у твоєму житті з’явилася Аврора?
З Авророю я познайомився завдяки дружині. Вона в мене перспективна менеджерка, розумничка. Вона взагалі така людина — любить рух, розвиток, відкривати нове. Раніше працювала в іншій сфері, а потім вирішила змінити роботу й звернулася в Аврору — тепер уже в нашу компанію.
Спочатку їй запропонували посаду продавця, але біля нашого дому відкривався новий магазин, і вона стала керуючою. Так я і почав ближче знайомитися з компанією.
На той час я працював керівником зміни в іншій компанії, але придивлявся до Аврори й бачив, що вона має перспективу. Компанія не стоїть на місці: відкриваються нові магазини, з’являються можливості, є розвиток. Тому зараз я вже кажу «наша Аврора», бо вона й моя теж — я тут працюю.
Що ще вплинуло на твій вибір роботи в Аврорі?
Я маю великий досвід складської роботи, тому коли прийшов на склад Аврори у Вінниці й побачив умови, порядок, організацію — у мене було відчуття, ніби я в казку потрапив.
Я знаю, як має працювати склад, бо раніше вже працював у цій сфері й бачив різні підходи до організації процесів. І тут я побачив сучасний складський термінал: стелажі, техніка, електророкли, річтраки, усе організовано й злагоджено.
Я подивився й сказав: «Я готовий працювати! Коли починати?».
Розкажи про свій військовий досвід: як почалась твоя кар’єра у війську?
Я не кадровий військовий, але так сталося, що маю великий досвід служби та участі в бойових діях. Але скажу чесно: такої війни, як зараз в Україні – я не бачив ніде.
У 2014 році я хотів долучитися до війська, але тоді мене не залучили. А коли почалося повномасштабне вторгнення, питань уже не було. 3 березня 2022 року у Вінниці зібрали людей із військовим досвідом, і ми вирушили на оборону Києва.
Були Київ, Ірпінь, Буча, Гостомель, Чернігівщина. Ми працювали по колонах, вивозили людей з окупованих територій, допомагали цивільним. Потім були Бахмутський напрямок, Авдіївка, Степове, Бердичів, Курахове.
Так склалося, що певний час я командував ротою, будучи старшим сержантом. Поруч були прості цивільні люди — режисери, вчителі, фахівці різних професій, які прийшли захищати країну. Ми вчилися, навчали інших і робили свою роботу.
Були поранення, були контузії. Після одного з важких поранень мені казали, що я не буду ходити, дружині радили готуватися до візка. Але я вдячний лікарям, які дали мені шанс. І я вирішив для себе: буду жити не «тому що», а всупереч усьому.
Що допомагає тобі відновлюватися?
Спорт. Він зі мною давно. Колись я професійно займався футболом, і спорт дуже багато мені дав: дисципліну, характер і розуміння, що результат приходить через роботу.
Зараз я постійно займаюся в залі. Для мене це спосіб триматися фізично й морально. Я не хочу, щоб людину зводили тільки до поранення чи діагнозу. Є людина, є характер, є вибір. Можна зупинитися й чекати жалю, а можна рухатися. Я обрав рухатися.
Як тебе прийняли в команді Аврори?
Дуже добре. Люди знали, що я ветеран, учасник бойових дій, що були поранення, але колектив прийняв мене нормально, по-людськи.
Зараз працюю з молодими хлопцями. У нас різний досвід, іноді ми дивимося на речі по-різному. Але ми говоримо, і я бачу, що ці розмови можуть бути корисними. Хтось починає інакше розуміти війну, службу, відповідальність.
Що для тебе найцінніше в команді?
Повага і нормальне людське ставлення.
Для мене це не заслуга однієї людини. Це заслуга всіх: керівника, дівчат, хлопців, колективу, людей, які працюють із ветеранами. Саме завдяки їм я відчуваю себе комфортно.
Я знаю: якщо десь спіткнуся — хлопці підбіжать, руку подадуть. Дівчата чаєм напоять, усміхнуться, підтримають. І це не дрібниці. Атмосфера створюється щодня — у таких простих речах.
Важливо не просто взяти ветерана на роботу. Важливо прийняти його нормально: не жаліти, не ставити окремо, а бачити в ньому людину. Я завжди кажу: я нормальна людина, просто зі своїм досвідом. І коли нас приймають із повагою, ми у відповідь теж поводимося з повагою.
Що б ти порадив ветеранам, які шукають роботу й думають про Аврору?
Я б порадив іти. Пробувати.
В Аврорі хороші умови. Офіційна заробітна плата, соціальні гарантії, зрозумілі правила. Ти знаєш, скільки заробив і що отримаєш. Для мене це важливо.
І ще важливо, що тут справді звертають увагу на ветеранів. Не просто: «Прийшов — працюй». А питають, слухають, намагаються зрозуміти, що потрібно людині. Якщо є індивідуальні потреби у ветеранів — це обговорюють і допомагають.
Тому я б радив ветеранам звернути увагу на Аврору. Тут є робота, є повага і є люди, які ставляться по-людськи.
Що для тебе сьогодні Аврора?
Аврора для мене — це люди.
Я вдячний своєму колективу, керівникам і всім, хто створює цю атмосферу. Бо після служби, поранень і всього пережитого дуже важливо потрапити в середовище, де тебе приймають не як проблему, а як людину.
Коли тебе приймають із повагою — ти відповідаєш тим самим.
