Кар'єрний шлях Івана Веприка, керівника цеху комплектації замовлень Розподільчого центру м.Львів
Як почалась твоя історія з «Авророю»?
Із розповідей знайомого! У 2021 році я працював у Польщі, а він уже був Аврорівцем і кликав: «Давай до нас, тут круто». Вирішив спробувати, пройшов співбесіду й став приймальником вантажу в Полтаві.
Працював, знайомився з логістикою, і чим далі, тим більше подобалося те, що я роблю. Майже за рік уже думав: а що далі? Може, спробувати себе супервайзером? Саме в той час я дізнався, що у Вінниці будується новий склад «Аврори». Думаю: «О, прикольно було б туди потрапити. Новий склад, нові знайомства, усе нове, усе цікаво».
На початку робота полягала в тому, щоб приймати контейнери. Хто перший? Я! Тоді зібралась невеличка команда, і ми поїхали. Це все відбувалось перед початком повномасштабного вторгнення, склад ще облаштовували. Після тієї поїздки повернувся до Полтави, а згодом знову запросили у Вінницю — навчати нових колег. І я знову одним із перших: «Їду!». Місто вже сподобалося. Хотів залишитися й подивитися, що ще можу там спробувати.
Приблизно за місяць з’явилася можливість стати супервайзером на прийманні. Процеси тоді ще налагоджували, і тут став у пригоді мій досвід приймання та відвантаження в Полтаві. Пропонував знайомі рішення й ділився попереднім досвідом.
А коли захотілося наступного кроку?
Десь за дев’ять місяців супервайзером. Уже цікаво було спробувати більше, тож коли мій керівник Максим переходив на іншу посаду, я подався на керівника зміни. Пройшов співбесіду — мене обрали!
Тут уже інші відчуття: до тебе приходить не 5–7 людей, а вся зміна, у кожного своє питання. Треба розібратися, допомогти, подумати, як зробити краще. Мене це захоплювало. Хотілося, щоб і команда відчувала: ми можемо більше. Разом шукали, що покращити, готувалися до нових завдань. Подобалося бачити, як у нас виходить.
Що спонукало знову змінити місто?
Мені подобається нове. Коли ще не знаєш усього, але дуже хочеш розібратися. У Вінниці я пропрацював приблизно два роки, а тут випадає можливість побачити запуск від самого початку нового розподільчого центру. Настільки з нуля, що ще розмітку роблять і стелажі ставлять!
Плюсом до цього було те, що я обрав пікінг — напрямок, у якому ще не працював. Думок було багато: «Зможу? Не зможу?». Але ж хотілося вирости й навчитися. Тож вирішив їхати.
Як це — запускати все з нуля?
Спочатку трохи губишся: людей потрібно зібрати, роботу запустити — із чого починати? Не все вдавалося одразу. Радився, експериментував, пробував знайти підхід до кожного в команді.
А приблизно за пів року озирнувся: так ось же, вийшло! Те, що хотів запустити з нуля, уже працює. І люди, які прийшли ще на запуск, залишилися з нами й працюють досі. Оце для мене результат — бачити поруч команду, з якою все починали.
Потім відкрилася посада керівника цеху комплектації замовлень. І знову мене зацікавило. Подав резюме, пройшов співбесіду — обрали. Радію й водночас думаю: «А як я тепер усім цим керуватиму?» Знадобився час, щоб розібратися. І знову це відчуття: сумнівався, але впорався. Добре, що спробував!
Що допомагає тобі в роботі з командою?
Навчання. Я навіть казав, що в Аврорі навчився більше, ніж у школі. Особливо про людей: як підтримати, підібрати слова, допомогти повірити у свої сили.
Якщо бачу, що колега чимось стурбований, підходжу: «Що сталося? Може, я чимось допоможу?» Іноді людині просто треба виговоритися. Мені важливо, що команда відкрита зі мною, що можна прийти й поговорити.
Та й самому є до кого звернутися. Мій старший брат завжди підтримував мене в кар’єрі. Перед новою посадою телефонував йому, ділився сумнівами. Він вірив у мене, нагадував, із чим я вже впорався. Після таких розмов і самому ставало легше наважитися. Сім’я, друзі, колеги — із ними й зміни проходити простіше.
Що порадиш колегам, які теж хочуть розвиватися?
Пробувати те, що цікаво. Я саме в роботі приймальником зрозумів, що хочу зростати в логістиці. А далі допомагали бажання вчитися й готовність брати відповідальність. Можливості є — варто їх лише побачити.
Навіть відрядження до колег може багато дати: побачиш, як вони працюють, поділишся своїм досвідом, разом щось придумаєте. Аврора зростає, постійно з’являється щось нове. І мені цікаво зростати разом із нею.
Чи пройшов би ти цей кар’єрний шлях знову?
Так, пройшов би! Логістика мене захопила, а переїзди дали цікавий досвід. Я навіть жартував, що як гастролер: десь новий склад — і я вже хочу туди!
Що для тебе «Аврора» сьогодні?
Для мене Аврора — це корабель, який постійно розбудовується, зростає й пливе далі. Заходить у різні міста, і до нього долучаються нові люди — команда стає більшою.
Завдяки Аврорі я познайомився з колегами з різних міст, із кимось ми вже стали друзями. Хто б міг подумати, що колись знатиму всіх цих людей? Аврора нас об’єднала. Тут можна як самому, так і в межах компанії розвиватися. Головне — бажання!