Історія нашого ветерана Анатолія Головченка, спеціаліста з відеонагляду
Чи пам’ятаєш ти, як відбулося твоє перше знайомство з «Авророю»?
Так, знав «Аврору» як магазин, куди можна зайти й недорого скупитися. Але якою компанія є як роботодавець, до працевлаштування не знав.
Згодом, у Полтавському ветеранському центрі мені запропонували подати резюме до «Аврори». Там розповіли, що компанія робить для ветеранів і які умови пропонує.
Розкажи про свій досвід служби у війську.
У березні 2014 року я пішов добровольцем до батальйону «Айдар». Ми брали участь у боях у районі Щастя та села Металіст. Того ж літа я разом із кількома побратимами потрапив у полон. Після обміну три місяці лікувався в Полтавському госпіталі, а потім повернувся до служби.
Згодом перевівся до 25-ї бригади, де служив до березня 2015 року. Через рік знову повернувся до війська. Проходив службу в зоні АТО у 131-му окремому розвідувальному батальйоні, у роті глибинної розвідки, де виконував обов’язки командира взводу. У березні 2017 року звільнився зі служби.
Від початку повномасштабного вторгнення я знову став до служби: уже 25 лютого 2022 року ми з побратимом вирушили обороняти Сіверськодонецьк. Майже рік я воював у підрозділі спеціального призначення, а в березні 2023 року перевівся до 47-ї окремої механізованої бригади «Маґура». Був на Запорізькому напрямку та брав участь в обороні Авдіївки.
У 2024 році звільнився зі служби.
У тебе великий досвід служби. Розкажи: яким був твій досвід повернення до цивільного життя?
Коли я звільнився зі служби вже під час повномасштабної вторгнення, повертатися до цивільного життя було трохи простіше, адже я вже мав такий досвід. Уперше повернувся у 2015 році, потім — у 2017-му. І саме після першого повернення мені було найважче.
Зараз адаптація проходить легше, але певні труднощі все одно залишаються. Від них нікуди не подінешся, тому потрібно прийняти їх і навчитися з ними жити.
Працевлаштування також стало частиною цього процесу. В офісі є живе спілкування, підтримка й особливе ставлення до ветеранів. Мені подобається приходити сюди та бути серед людей.
Ти сказав, що труднощі адаптації потрібно прийняти й навчитися з ними жити. А що особисто тобі допомагає відновлюватися та рухатися далі?
На першому місці для мене — моя віра. Також дуже допомагає родина. У мене чудова дружина, яка підтримує мене й вірить у мене. Ще одна важлива частина мого життя — коні.
Ще до працевлаштування я побачив, що «Аврора» підтримує ветеранські ініціативи, через проєкт “Траєкторія”, я подав заявку на облаштування місця для стрільби з лука. Компанія оплатила два повні комплекти з усім необхідним. І ми розширились до облаштування конюшні з реабілітаційною метою. У нас семеро коней, і постійний рух допомагає впоратися з тим, що відбувається всередині.
Ми проводимо заняття з кіньми для дітей з інвалідністю, ветеранів і родин загиблих захисників.
Тепер ті, хто до нас приїжджає, можуть поспілкуватися з кіньми й постріляти з лука. Їм це дуже подобається.
Наскільки тобі запам’яталося знайомство з колегами після працевлаштування? Чи були серед них ветерани?
Так, серед колег були ветерани. Не секрет, що ветеранам іноді непросто знаходити спільну мову з цивільними, адже всі люди різні. А серед тих, хто тебе розуміє і пройшов схожий шлях, почуваєшся значно комфортніше.
Запам’ятався мені й сам офіс. Спочатку я думав, що кілька днів стажування попрацюю тут, а потім перейду на віддалений формат. Удома зручно, дружина поруч. Але вже за пів року роботи, навпаки, хочеться частіше приїжджати в офіс. Тут є живе спілкування та підтримка. Загалом мені подобається і команда, і те, як організована робота в Аврорі.
За роки служби поруч із тобою завжди були побратими. Наскільки важливими для тебе є відчуття плеча поруч і командний дух? Чи вдалося знайти щось подібне в «Аврорі»?
Так, однозначно. Ми тут як велика родина: іноді можемо сперечатися чи дивитися на речі по-різному, але все одно залишаємося своїми й підтримуємо одне одного.
Ще до працевлаштування ти “відчув” на собі підтримку ветеранів «Авророю». А чи чув про переваги, які компанія надає ветеранам-співробітникам? Чи користувався котримись?
Про різні можливості я дізнавався зі спілкування з іншими ветеранами. Знав про страхування, допомогу з лікуванням та інші види підтримки.
Особисто мені допомогли з протезно-ортопедичними виробами. Компанія також компенсує витрати на лікування: оплачує необхідні ліки та процедури. Якщо потрібно пройти курс лікування чи поїхати до санаторію, до цього ставляться з розумінням. Також для ветеранів передбачені додаткові відпустки.
Я вважаю, що така підтримка — це справді високий рівень. Мене влаштовує те, що робить «Аврора». Для мене важливо, щоб така підтримка ветеранів продовжувалася й надалі.
Що б ти порадив ветеранам, які планують приєднатися до «Аврори»?
Найголовніше — самому зробити перший крок. Ніхто не зможе зробити його замість тебе. Не варто чекати, що представник компанії сам прийде додому й запропонує роботу. Потрібно подати резюме, розповісти про себе та спробувати знайти своє місце.
Можливо, для когось таким місцем стане саме «Аврора», а для когось — інша компанія. Я можу говорити про власний досвід, адже працюю тут і бачу ставлення до ветеранів зсередини. Мені подобаються підтримка й можливості, які ми маємо.
Тому моя порада проста: якщо є бажання — варто прийти й спробувати.